Про мене

Дозвольте представитись.

Мене звати Ростислав Фірсіков.

На момент написання цієї сторінки мені 47 років. Я народився на початку 1976 року…

Дідько! Ніколи не вмів писати автобіографії. Добре. Спробую.

Отже, я народився січневим понеділком 1976 року. Виріс звичайним радянським хлопчиком і ходив у звичайну радянську школу. Батьки розповідали, що говорити я почав досить пізно, близько трьох років, проте читати мене вчили в чотири роки, і з того часу книжки були моїми найкращими друзями. Хоча й забитим «ботаніком» я теж не був. Я сам скупо пам’ятаю, але мама говорила, що під нашими вікнами постійно кричала орава діточок, вигукуючи моє ім’я, і запитували у моєї мами: «А Ростік вийде?»

Також я мав велике щастя з домашньою бібліотекою. Мій дід, мамин батько, мав можливість зібрати обширну колекцію книг, а мій батько, також закоханий у книжки, часто жартував, що одружився не на моїй матері, а на книгах її батька. За своє дитинство я пережив три переїзди, і найбільшою проблемою завжди було перевезення книг. Навіть для книг потрібна була вантажівка.

Незважаючи на те, що хороші книжки в СРСР були дуже дефіцитним товаром, їх все ж можна було «діставати». Моя мати брала участь у різних книжкових клубах, полювала на передплатні серії, і ми здавали макулатуру заради так званих «макулатурних» книг. Це означало, що були книжки, які можна було придбати тільки в обмін на талон, який видавали за здану макулатуру. А від діда нам дісталися збірки бульварних видань типу «Натъ Пинкертонъ» та «Никъ Картеръ». І з ятями я з того часу читаю вільно.

Я був постійним відвідувачем шкільної бібліотеки з першого класу і улюбленцем старенької бібліотекарки, яка підбирала для мене найцікавіші та популярні книжки.

Завдяки татові, я познайомився з Жулем Верном і Майном Рідом. З Беляєвим та його «Островом загиблих кораблів». У нас було повне зібрання його творів.

А ще у мене був… Хоча чому саме «був»? У мене є старший брат. Крім батьків, я мав авторитетного радника в виборі наступної книжки. До сьогодні я йому вдячний за серію «Пригоди Томека Вільмовського» польського автора Альфреда Шклярського, в яку я з дитинства ніжно закоханий.

Коли я став трохи старшим, я дістався до головної перлини нашої колекції — 25-томного видання «Бібліотека сучасної фантастики»!

А потім Радянський союз закінчився. І з’явилась безліч книжкових розкладок, лотків, купівельних майданчиків… Вирували безконтрольні піратські книжки зарубіжних фантастів, вільно видаваних, але далеко не завжди добре перекладених. Але бібліотеки, як і раніше, отримували від видавництв усі видавані книжки. Принаймні, їх отримувала¹ Державна бібліотека України, щасливим власником читацького квитка якої я тоді був. І провів у пилуватих (це задля красного слівця) читальних залах довгі години.

Саме там я і страждав з «Хроніками Амбера» у різних перекладах, намагаючись звести до єдності всі розбіжності в іменах та топонімах. Там я познайомився з Майклом Муркоком та його «Повелителями мечів» та безліччю інших авторів, книжки яких вабили яскравими обкладинками з прилавків.

Після того, як я знайшов свою першу роботу, я приєднався до мережі Fidonet. Там я знайомився з новими пострадянськими фантастами. Потім купив CD-ROM з бібліотекою HarryFan Text collection. І читав книжки протягом ночей на моніторі. Це був 14-дюймовий монітор з кінескопом. Я не можу уявити, як я не зіпсував свій зір в ті часи.

Пізніше в мене з’явилась можливість користатись лазерним принтером та необмеженою кількістю паперу, і я почав самостійно верстати та друкувати книжки.

У 2004 році я купив свій перший кишеньковий комп’ютер, переважно для читання. Я також не міг обійти такі чудові сайти, як FictionBook, Aldebaran та Лібрусек, згаданий Людмилою Астаховою та Яною Горшковою в серії НЧЧК². На початку всі вони були піратськими, а тепер вони є повноцінними бібліотеками з платним доступом. Потім був перший смартфон… І другий, і третій, і так далі. А зараз я взагалі користуюся електронною читалкою Amazon Kindle Voyage.

Отож, мені закортіло поділитися зі світом своєю думкою про книжки, які я читаю. Можливо, допомогти комусь відкритися для чарів друкованого слова. Я не претендую на лаври літературного критика, і не маю витонченого смаку. Я, як кажуть, жеру те, що дають. Проте, я думаю, що мені вдалося виховати дещо почуття прекрасного.

І ось — мій сайт перед вами. Такий, який є. І мої рецензії. Такі, які є. Сподіваюся, що я комусь допоможу. Тоді все, що я роблю, не даремно.

Коротко про себе:

Ім’я: Ростислав Фірсиков

Стать: сподіваюсь, що чоловіча

Дата народження: 5 січня 1976 року

Знак зодіаку: Козеріг ♑️

Східний рік: Кіт

Освіта: Вища, НТУУ (КПІ), Інженер-технолог поліграфічного виробництва

Основна діяльність: фахівець з додрукарської підготовки, DTP Artist

Для зв’язку: електронна пошта.