Чарівник

Розумієте. Мурзік Васильович, кал — дуже цікава штука. Ви помітили, то людина, коли посре, завжди оглядається, шоб побачити, скіки вона насрала і якої якості кал. Їй цікаво, а цікавість — це шлях в майбутнє. © Лесь Подерв’янський

Обкладинка
Обкладинка

Старий після смерті отримує пропозицію вирушити в минуле, вселитися в підлітка і відповісти на два запитання:

  1. Чи можна врятувати СРСР?

  2. Чи потрібно це робити?

Паспорт книжки
Автор Андрій Земляной
Назва циклу Чарівник
Жанри #попаданці,
#альтернативна історія
Обсяг 3 книжки
Мова москальська

В жанрі «попаданців-потраплянців» є такий підвид, коли головний герой — як кіт Мурзик з безсмертної п’єси Леся Подерв’янського «Казка про рєпку, або Хулі не ясно?».

Саломон Самсонович: Да! Мурзік — це Європа!

Африкан Свиридович: Ха! Японія!

Мурзік: (почувши про Японію, елегантно витира з вусів драконовіїй жир) Можете там не шепотіть, я улавлюваю ультразвуки, бачу в цілковитій темряві, читаю мислі на відстані, стрибаю вверх на 20 метрів, а в довжину — на 50. можу перегризти любе залізо і поцарапати любу каменюку. За один раз можу виїбати двадцять киць, не при Вальці будь сказано. Ще продовжувать?

Африкан Свиридович: Ех. нам би так!

Мурзік: Вам так не буде.

Жив собі чоловік, що в дитинстві закінчив якусь ленінську технічну школу, що готує з сиріт діверсантів, служив, воював, дослужився до генерала і в 2022 році вмер на лавочці у віці «щось за 90». І так «восхітілісь єґо жизнь’ю» якісь надістоти, що запропонували йому повернутись у 70-й рік і врятувати срср.

І повертається наш «герой» в 70-й рік в тіло 15-річного парубка, сина зам-головного конструктора КБ Сухого та хіміка-технолога… І починає рятувати…

Колись я робив огляд на цикл «Переможець», і сказав, що автор пише легко. Наврочив. Тут навіть до виробничого роману не дотягує. Здавалось би, вже багато написав, і є хоча й мерзенні за ідеологією, але непогані за стилем тексти. Але, ні! Помилки, відсутність стилістики и занудливість. Таке враження, що автор із своїм редактором посварився.

А ще — брехня! Огидна, мерзенна, шовіністична брехня! Прочитав і склалось враження, що зайшов в туалет на автовокзалі райцентра після колгоспного ярмарку. Хочеться вмитися з милом після прочитаного. Брехня і підміна понять.

Автор втюхує читачеві думку, що росія в СРСР усіх годувала і дотувала, а вони, негідники, росію не любили і плювали в спину. І нібито росію потрібно любити. А республіки Кавказу та Азії нічого робити не хочуть і тільки жирують на тілі росії-матінки. І підлі балтійські республіки та Україна взагалі сплять і бачать, як відроджують третій рейх і під марші вермахту зі свастиками марширують головними проспектами своїх міст! Виявляється, весь схід України — споконвічно російські землі! Харків, Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ, Крим і навіть Запоріжжя! Їх виявляється Ленін до України приєднав!

При цьому за рамками залишаються причини такої поведінки Кавказу і середньої Азії. Замовчується, що всі 14 союзних республік були приєднані до Росії силою. І за великим рахунком — потрібні були як буферна зона між умовно цивілізованою Росією і умовно дикими Іраном, Пакистаном і Афганістаном.

Але ж середньостатистичний читач росії — вірить! Тому що йому подобається вірити в минулу велич імперії і в те, що все розвалилося не тому що кацапи поламають все до чого дотягнуться, а тому що — кругом вороги!

Перечитувати це лайно я звісно не буду. І читати таке можна лише дослідникам калу. Цикл завершений і включає в себе 3 томи. Мій особистий рейтинг — 2 з 10.

  1. Чарівник
  2. Кудесник
  3. Волхв

І завершую ще однією цитатою з безсмертної п’єси Леся Подерв’янського «Казка про рєпку, або Хулі не ясно?».

Саломон Самсонович один лишається в хаті. Він дістає з крокодила обісрану паличку і продовжує чистить з себе гівно під удалі звуки старовинної пісні “Дубінушка”, ісполнєнієм якої обично супроводжуються фізичні зусилля любителів колективного катарсису.

Завіса.

Мої рейтинги
Сюжет ★☆☆☆☆
Читабельність ★☆☆☆☆
Любок ★★★★★
Графоманство ★★★★☆