Котті

Ніхто не збирається рятувати СРСР або якось по-іншому змінювати історію… Найголовніше це просто зуміти вижити. А це зовсім не просто, особливо, якщо ти сирота, тобі дванадцять років і ти дівчинка.

Паспорт книжки
Автор	Юрій Артем’єв
Назва циклу	Котті
Жанри	#фантастика, #попаданці, #альтернативна історія
Обсяг	5 книжок
Мова	москальська

Попередження! Будуть спойлери! Якщо це ламає вашу картину світу, то спочатку прочитайте книгу, але я не раджу!

Перед нами типовий представник жанру потраплянців у СРСР. Головний герой — колишній десантник, швець, жнець і на дуді гравець, потрапляє в горезвісний СРСР. У кінець 60-х. Щоправда в тіло дівчинки. Яку зґвалтували, скинули з дев’ятого поверху, вона напоролася на сук, і в лікарні в неї вирізали все, що можна було вирізати. А ще для повноти картини — вона сирота з інтернату. Ну і як вишенька на торті — свідомість дівчинки нікуди не поділася. І головний герой умовно співмешкає з попередньою власницею в одному тілі!

Звісно ж наш герой повертається в інтернат і жорстоко мститься! Він страшенно вбиває своїх однокласників-ґвалтівників, підлаштовує смерть директриси інтернату, яка знала, але мовчала, краде свої документи, прихопивши і папери інших дітей, які втекли, та вирушає в мандрівку країною. Він не збирається рятувати союз, але маніяків і серійних убивць повинен знищити. Адже добро завжди переможе зло, поставить на коліна і по-звірячому вб’є.

І трупи супроводжують його/її через усі п’ять томів книги! Бандити, гопники, ґвалтівники, перевертні в погонах та інші «нелюди» б’ють героя/героїню, стріляють у неї, намагаються зґвалтувати, обдурити й обікрасти. Але він — колишній десантник. Він знає прийоми дзюдо і дзю після, здатний із цвяха зібрати автомат і взагалі він — супергьорл! І вороги лягають йому під ноги і спливають у річках крові в захід сонця.

А коли вони з господинею тіла переносяться в далеку-далеку галактику і їх навчає галактична відьма, то, повернувшись на землю, вони починають творити цілковиту дичину зі зціленнями і запуском файерболів з двох рук по македонськи.

Ох вже мені ці кацапи! За рідкісними винятками, всі автори книжок про потраплянців у СРСР вважають своїм обов’язком штовхнути Україну. Ну хоч трохи, ну хоч саму крапельку. Не обійшлося і тут. Герой зустрічає на своєму шляху шпигуна-диверсанта, яка — колишня бандерівка зі Львова. Західний шпигунсько-диверсантський Центр і особисто сам головний шпигунодиверсант дав їй завдання поїхати в Армавір, влаштуватися вчителем в інтернат і… отруїти дітей і персонал! І для цього їй прислали банку отрути і вальтер ППК.

А ще головний герой міркує як безкультурне безграмотне бидло і явно пишається цим. США у нього виключно — пендостан, а американці — тільки пендоси. Він вважає, що лише європейці могли придумати годувати народ зіпсованими продуктами, називаючи делікатесом сир із пліснявою. Творчість Малевича і Кандинського мистецтвом не вважає, як і будь-яка малограмотна людина. Переконаний, що окупантів на своїй землі потрібно знищувати, але при цьому захоплення Криму вважає нормою. Ну типу, а нас за що?

І все перераховане вище, як-от трупи, ріки крові, бидляцтво, низький рівень оповіді, купа непотрібних філософствувань, і, як не приший кобилі хвіст, інопланетяни, — дуже знижує якість книжки. А літературою вже особисто я цей виріб не назву.

Цикл завершено і складається з п’яти книжок:

1. Кошеня випускає кігті
2. Кошеня на стежці війни
3. Дівчинка зі скрипкою
4. Кошеня в пошуках дому (у 4-х частинах)
5. Асоціація вільних стрільців імені товариша Вільгельма Телля і друга його Робіна Гуда

Перечитувати я це звісно не буду!

Мої рейтинги
Сюжет	★★★☆☆
Читабельність	★★☆☆☆
Любок	★★★★☆
Графоманство	★★★★☆