Алекс не цікавився політикою, йому були однаково байдужі і комунізм і капіталізм — у тому ідеологічної іпостасі, його цікавило лише «тут і зараз», причому — виключно матеріальному аспекті буття. Спілка розвалилася, але бонзи соціалістичного табору майже миттєво перефарбувалися під нові реалії, тож особливої різниці між колишніми непримиренними ворогами й не спостерігалося.

Для працьовитої і не обділеної здібностями молодої людини, та ще й у центрі Європи, життя — це не лише робота, а й — свобода, дівчата, мотоцикл, а також інші — хай і менш значущі деталі. І все б йшло своєю чергою, але втрутився Його Величність Випадок: хронопортал переніс Алекса майже на сто років у минуле. Радянський за духом і виховання, європейський за устремліннями і поглядами життя людина опиняється у зовсім іншому світі, котрій жодна зі сторін його багатогранної натури дає надійної опори.

Але здоровий прагматизм, і раніше визначив його життєвий шлях, завзятість і бажання працювати— приносять свої плоди. Алекс освоюється у цьому новому світі, але не залишає і спроб повернутися. Йому врешті-решт вдається використовувати хронопортал для зворотного переходу. Ось тільки ця подія відкриває такий Ящик Пандори, що всі добрі наміри виявляються саме тим, чим вони завжди й були — каменями, з яких Доля мостить дорогу до Пекла.

В огляді — мати! Без них — ніяк.

Уявіть, що ваша заповітна мрія здійснилася. Уявили? Але у долі буває дивне почуття гумору.

Юрій Воронцов, наш сучасник, ліберал і затятий прибічник американського життя, раптово потрапляє у «країну мрії».

Але в наш час, а період «нестримного накопичення капіталу» — 1895 рік. І зіткнення з реальністю виходить жорстким, місцями жорстоким. Чи можливо в тій Америці вижити, вирвати у долі шанс?