Розумієте. Мурзік Васильович, кал — дуже цікава штука. Ви помітили, то людина, коли посре, завжди оглядається, шоб побачити, скіки вона насрала і якої якості кал. Їй цікаво, а цікавість — це шлях в майбутнє. © Лесь Подерв’янський
Старий після смерті отримує пропозицію вирушити в минуле, вселитися в підлітка і відповісти на два запитання:
Чи можна врятувати СРСР?
Чи потрібно це робити?
Ніхто не збирається рятувати СРСР або якось по-іншому змінювати історію… Найголовніше це просто зуміти вижити. А це зовсім не просто, особливо, якщо ти сирота, тобі дванадцять років і ти дівчинка.
У 2022 році світ змінився і вже ніколи не стане колишнім. Але для Веніаміна Мартова цей рік змінив взагалі все. Навколо нього тепер нова реальність, зовсім не схожа на колишнє життя. Хіба що небо все те саме. Ось тільки в ньому ширяють повітряні фрегати, серед хмар гримлять залпи важких знарядь, а зоряні адаманти здатні обдарувати силою. І в помолоділій душі живе мрія про небо.
1941 рік. Російська імперія. Протекторат Чосон. І наш сучасник, який потрапив у незнайомий для нього світ. Тут і починається довгий шлях у хмари. І перший крок, який належить зробити нашому сучаснику, - стати юнгою. Але для початку треба просто вижити і розібратися з проблемами, що звалилися на нього.
Тут правив пар, але… швидко здувся…
Світ, де керує балом пар. Стімпанк? Та ні. Звичайний загалом світ. Навіть історія чимось схожа на нашу. Просто двигуни внутрішнього згоряння тут відсутні як клас. Нашому сучасникові, і за сумісництвом автослюсарю, якраз у такий світ і пощастило потрапити. І… Ну зрозуміло, перше, що спало йому на думку, це створити ДВЗ.
Є… так… Здавалося б усе просто. Але просто, як відомо, нічого не буває. Адже може статися і так, що на цьому шляху йому зустрінуться: жадібний купець зі своїми підручними, каторжники-втікачі, що не гидують поласувати чоловічком, хунхузи і старанці, що збрендили від золотої лихоманки. Спробуй розберися з усім цим. Так ще маячить неминуча зустріч із головорізами якогось таємного клубу шанувальників парових машин. Подумаєте, він нічого про них не знає? Це не має зовсім ніякого значення.
Чому люди такі дебіли?
Алекс не цікавився політикою, йому були однаково байдужі і комунізм і капіталізм — у тому ідеологічної іпостасі, його цікавило лише «тут і зараз», причому — виключно матеріальному аспекті буття. Спілка розвалилася, але бонзи соціалістичного табору майже миттєво перефарбувалися під нові реалії, тож особливої різниці між колишніми непримиренними ворогами й не спостерігалося.
Для працьовитої і не обділеної здібностями молодої людини, та ще й у центрі Європи, життя — це не лише робота, а й — свобода, дівчата, мотоцикл, а також інші — хай і менш значущі деталі. І все б йшло своєю чергою, але втрутився Його Величність Випадок: хронопортал переніс Алекса майже на сто років у минуле. Радянський за духом і виховання, європейський за устремліннями і поглядами життя людина опиняється у зовсім іншому світі, котрій жодна зі сторін його багатогранної натури дає надійної опори.
Але здоровий прагматизм, і раніше визначив його життєвий шлях, завзятість і бажання працювати— приносять свої плоди. Алекс освоюється у цьому новому світі, але не залишає і спроб повернутися. Йому врешті-решт вдається використовувати хронопортал для зворотного переходу. Ось тільки ця подія відкриває такий Ящик Пандори, що всі добрі наміри виявляються саме тим, чим вони завжди й були — каменями, з яких Доля мостить дорогу до Пекла.
В огляді — мати! Без них — ніяк.
