У світі сили, бойових рангів та аристократії поодинці складно вижити. Особливо коли живеш у чужій країні, тобі шістнадцять, а на твою спадщину оголошено полювання. Дитинство тут же завершується, друзі перетворюються на приятелів, а решта намагаються використовувати тебе у своїх інтересах. Залишається розраховувати тільки на себе, свою силу та хитрість, щоб помститися тим, хто зрадив батьків, і знайти нову родину.

Ця книга про немовля, що народилося драблом — магом-калекою, нездатним творити диво. Про дитину, чий всесвіт звалився зі смертю матері. Про юнака, позбавленого всіх талантів, крім одного. Він мечник школи, якої немає у його світі. Примарний учень неіснуючої школи. Серед магів, серед геніїв, оточений силою. Його звуть Окава Кеншин. І не кажіть потім, що не чули це ім’я.

Кузьму Єфімова чекала слава найталановитішого мага століття, але божевільний експеримент його дідуся в один момент зруйнував всі надії. Тепер його знають тільки як сильного «воїна», тим більше що сам юнак уникатиме всього, що пов’язане з магією. І хоча йому доведеться навчатися в елітному коледжі для дітей аристократів, своє майбутнє він бачить як командира найманців. Але всі таємниці стають відкритими, і багато сильних світу нині змушені враховувати в своїх планах невідомого хлопчика під прізвиськом «Варлок».

Ви коли-небудь мріяли потрапити у своє минуле? З тими знаннями, які ви маєте зараз, могли б стати королем. Ну, або успішним бізнесменом, на гірший випадок.

А тепер уявіть, що це сталося насправді. Єдине, що заважає — ваше минуле стало альтернативним. Те ж тіло, ті ж знайомі люди, та сама країна і місто. Але у світі вашого минулого є магія. Хоча й не дуже сильна, але вона є. Імперією керують Будинки.

Саме це сталося зі мною, звичайним працівником громадського харчування. Невідомо як, але я опинився у своєму тілі п’ятнадцять років тому. Знайомий, а водночас і незнайомий будинок.

Живи і насолоджуйся, але ні. Чи буває все так просто?

Він звик бути одним із найсильніших. Тим, чия сила не викликає сумнівів. Тим, хто цілий світ вибив свою незалежність. Коли він несподівано помер, багато хто зітхнув з полегшенням. Їх можна збагнути. Але він не дарма носив позивний «Кощій». І нехай новий світ лише схожий на його старий, нехай у ньому живуть ті, хто набагато сильніший за нього, — він не звик бути масовкою. І він нею не буде.